Буває дивне: у страшну жару,
Коли земля волає спраглим груддям, —
Тендітний пагін проломив кору
І усміхається щасливо небу й людям.
Чи на дорозі, де, немов на зло,
Рослинам зроблять гроба кам’яного,
Асфальт пробивши, трав’яне стебло
Всім сповіщає про Творця Благого.
Так Боже Слово у сухих серцях
Даремно не лежить і не мертвіє:
Комусь на радість, а комусь на жах
Розколе їх й любов’ю зарясніє,
І сповістить усім в ту мить неждану,
Що має силу нездоланну.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Добре,брате, Слава Богу.У восьмому рядочку мабуть було "Всім"? Дякую. Благословінь. Комментарий автора: Дякую Вам! Уже виправив. Божих Вам благословень!
Галина Левицька
2008-07-26 17:33:30
Амінь!!!!!
Комментарий автора: Дякую!
Марина Н.
2008-07-28 04:12:45
Как жаль, что не знаю украинский! Успехов Вам брат, в творчестве! Комментарий автора: Дякую!
Микола Калінін
2011-08-15 14:47:23
"Розколе їх й любов’ю зарясніє," - багато приголосних підряд важко вимовляються (...їх й любов'....). Можна так:
"Протне їх і любов'ю зарясніє".
Але Ви гарно пишете, такі слова добираєте, образи, метафори! Браво!
Лиш перечитуйте написане по багато разів і удосконалюйте, де отакі збіги приголосних.
У вас так багато поезії, що всю й не перечитаєш. А тим більше не даси дружню пораду, якщо де описка чи неточність. Хай вам щастить!
"
Лідія Гапонюк
2021-08-12 16:50:18
Амінь! Слово Боже має нездоланну силу! Благословення!
7) Чудное мгновенье. Мне б вычеркнуть тебя из головы (2006) - Сергей Дегтярь Этот стих родился от воспоминаний событий, когда я был уже православным. Мы встретились случайно, когда я стоял на трамвайной остановке, а она в тот момент проходила мимо меня. На остановке был хлебобулочный киоск-магазин. Она жила в этом районе, а я посещал здесь, напротив остановки Святовладимирский храмовый собор. Я не мог забыть её. Уже прошло достаточно времени с того момента, когда я покинул её церковь, но, эта встреча снова растревожила мои неугасимые чувства и эмоции от того, что я её увидел. Я был просто в трепете и шоке. Из моего переживания и родилось это произведение. Я уже не помню, но по-моему это был 2003 год. Стихотворение было с старых поношенных институтских тетрадях в набросках. В 2006 году, когда я его обнаружил - тогда завершил его и дополнил свежими чувствами и мыслями.
